КОКАИН 99% Дзержинский

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Вам дорогие читатели, залпом присоединиться к моей наводящей трех часовой чуйке. Поехали на путешествие в мой бешеный мир, где закладки и ганджубасы стали моими верными спутниками.

Все началось с того, что я решил отрубиться перед сложным экзаменом в универе. Заказал я себе кокаин, самый интересный и разнообразный наркотик, который нелегко достать. Расположил я свои закладки в ящике, чтобы никто не подумал ничего лишнего.

Долгожданный день наступил, и я понимал, что мне нужно успокаивающее перед этим испытанием. Не долго думая, я зашел к моему надежному поставщику ганджубаса и взял себе порцию на вечер. Такое состояние было идеальным для моего экзамена.

Подготовившись к экзамену, я волей-неволей стал байтить, провоцировать своих одногруппников, чтобы снять напряжение. Они расположились со мной у стола, и я стал рассказывать им о своих приключениях с опием и медленными наркотиками.

Во время экзамена я понял, что опиум действительно никто не понял и не оценил. Вместо этого, вопросы на экзамене были настолько сложны, что я чувствовал себя как студент, который совершает путешествие в неизведанный мир героина.

Студент: Профессор, такой вопрос вы задали, что я словно попал в трипчик! Я просто не знаю, как найти ответ!

Профессор: Ваше состояние во время экзамена мне безразлично. Найдите ответ, иначе считайте на себя двойку.

Страх охватил меня, я понял, что в моей чуйке не было ни малейшего предчувствия подобного. Но что поделаешь, пора было собраться с мыслями и найти выход из этой ситуации. Я решил подойти к экзамену, как к трипчику, и открылся для новых знаний.

Тем временем, жизнь наркомана комика продолжалась дальше. Он испытывал волнующие моменты, но всегда находил выход из трудных ситуаций. Он не был трусом, он был готов сражаться со всеми препятствиями, стоящими на его пути.

Увы, экзамен был окончен, и я так и не смог найти ответы на некоторые вопросы. Но я не расстраивался, ведь я сумел преодолеть свои страхи и стал сильнее. Возвращаясь домой, я подумал, что Стендаль мог бы написать о моих приключениях, как о некоем современном романе.

Хотя, может быть, все это лишь сон. Моя жизнь слишком нереальна, чтобы быть правдой. Возможно, я просто находился в глубоком трипчике, который я сам создал и продолжал продолжать. Но даже если это так, я горжусь своим опытом и своим необычным путешествием в мир наркотиков.

Итак, мои друзья, позвольте мне подвести итог этой эпической истории. Одна вещь, которую я узнал, это то, что наркоманы комики живут в своем собственном мире, где закладки и ганджубасы стали частью их повседневной жизни.

Они байтят, чтобы снять напряжение, они уклоняются от невзгод как могут и они преодолевают свои страхи, идя на сложные экзамены.

Вся эта история показывает, что жизнь наркомана комика - это долгий и трудный путь. Но они не останавливаются, они идут вперед и смеются над своими проблемами. Возможно, они это делают, чтобы скрыть свою настоящую боль, но они все равно идут вперед, строя свои закладки в этом непредсказуемом мире.